Вічне філософське питання: у який саме момент ціна за пляшку вина перетворюється на “ти що, не в собі?”. Де той мікроскопічний кордон між реальним смаком і майстерністю маркетингового департаменту?

До діла: вирішили ми провести експеримент над гаманцями та рецепторами. Взяли 6 пляшок ігристого (Шампань теж буде). П’ємо наосліп і з’ясовуємо, чи є сенс віддавати 10+ тисяч за етикетку та бульбашки, чи наш внутрішній сомельє буде абсолютно щасливий і від пляшки за 500 гривень